Героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. Т чи не найбільше захоплення
викликають мужні лицарі України козаки. Козаки зрікалися родини, прирікали себе на
життя суворе і сповнене численних небезпек. І все це задля того, щоб захистити свою
батьківщину, весь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які
вривалися сотнями тисяч в Україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки,
забирали багатьох нещасних християн у полон.
іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення і
захисту православної віри? В одній козацькій думі про причини війни козаків з
поляками часів гетьмана Богдана Хмельницького говориться:
Ляхів, мостивих панів
Упень рубайте,
Кров їх у полі з жовтим піском мішайте.
Віри своєї християнської у наругу на дайте!
Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов’язок, козаки ні перед ким і
ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного
голоду, ні катувань у ворожому полоні:
Ой полем, полем килнїмським
Та шляхом битим ординським,
Ой там гуляв козак Голота,
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота…
Споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми
подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного захоплення. Так у добу
розквіту українського козацтва під завивання степового вітру, під ревіння Чорного
моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та
пісень. Поширювані і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці – – кобзарі,
сліпці-бандуристи.
Українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за
українську народність, за людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх
пращурів, виступали носіями високої громадянськості:
Ой у полі могила, широка долина,
Сизий орел пролітає:
Славне військо, славне запорозьке,
У похід виступає..