Твір-розповідь про вчинки людей Друзі пізнаються в біді

Одного разу ми поверталися з риболовлі дорогою, яка йшла повз городи. Артем
звернув нашу увагу на те, що тільки на Миколчиному городі картопля була незібраною.
І ми зрозуміли, що урожай на ньому нема кому зібрати: Миколчина мати в лікарні,
батько у відрядженні до кінця листопада, а братик Ілько – ще маленький, щоб
допомагати.
Поміркували ми і вирішили допомогти другові. Віднесли вудочки додому, взяли лопати,
відра, мішки та й пішли до Мнколчиного городу. Одні копали картоплю, інші виривали
кормові буряки, обламували качани кукурудзи. Викопана картопля смужечками
підсихала на сонці. Потім качани кукурудзи, обчищені буряки і картоплю поскладали в
мішки і відвезли на велосипедах на Миколчинс подвір’я. Ми були дуже задоволені, що
допомогли товаришеві.