Закінчується те один навчальний рік. Скоро продзвенить останній дзвінок, почнуться
літні канікули. Цього літа мені хочеться поїхати в маленьке мальовниче карпатське
село до своєї бабусі. Саме там народилася моя мати, там минуло її дитинство, там
вона познайомилася з батьком. Тому цей край батьківщина нашої сім’ї. Мені хочеться
поїхати туди ще й тому, що саме там можна добре відпочити. Околиці села
найкрасивіші місця у світі. Біля кожної хати великі садки і багато-багато квітів. Поля
пшениці і жита, наче золоте коло, оточують село. А десь там, вдалині, починасгься
великий ліс. Він, мабуть, схожий на інші, але є в ньому щось таке особливе, своє, чого
немає в інших лісах.
А ще в селі на мене чекає багато гарних і вірних друзів. Кожного разу, під’їжджаючи
туди, починаю хвилюватися. Це через те, що знову побачу давніх знайомих. Якими вони
стали за цей рік? Як зустрінуть мене? Але хвилювання мої даремні. Завжди ці зустрічі
дарують багато радощів. Протягом літа я не сумую зі своїми однолітками: так багато у
нас різних справ і розваг. Тільки наприкінці канікул починаю сумувати за містом,
школою, мамою і татом.
П’ятниця , 3 Травня 2024 
