Згасло веселе барвисте літо, і вересень став повноправним господарем у лісах, полях,
на річках і ставках. Відпочивають після тривалої і виснажливої праці поля. Віддали
господарям свій багатий урожай садки. Сіре небо все частіше вкривають низькі та
важкі хмари, і сіється дрібний надокучливий дощик. Наче замислившись, стоїть сумний
і мовчазний ліс. Повільно кружляє у повітрі кленовий листок. Старий дуб сумовито
рипить на галявині. А біля
вкритого мохом трухлявого пня вишикувались у рядок рівненькі та стрункі опеньки, їх
сила-силенна, і всі так і просяться в кошик.
Розкішними червоним й гронами обвисас горобина. Пожовкла трава припала до самої
землі, і тільки крихітні блідо-червоні зірочки вереску милують око. Високо в небі
роблять прощальне коло замізнілі ключі журавлів. Вони летять у вирій і сумно
курличугь. Усе не і ( ознаками найромантичнішої, найкрасивішої пори року, оспіваної
поетами та композиторами, письменниками та художниками, — золотої осені.
П’ятниця , 26 Квітня 2024 
