Ми на березі річки. Приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві.
Сонце розфарбувало небо в багряні кольори. Але от і воно чалиніаг спої володіння. Усе
вщухаг. Невгамовний коник Іріекоїшь ще в Ірані, але незабаром і він замовкає, і все
занурюється в морок ночі. Пташка, що спізнилася у своє гніздо, безшумно пролітає в
пітьмі.
Взагалі, не так уже й темно! Хто розкидав ці зірки по небосхилу, хто повісив цей
місяць, хто розсіяв морок ночі? Світлячки в траві й у небі, вони висвітлюють дивним
блиском смарагдову траву. Видно, як риби юрбляться біля відбитка місяця у воді і як
раптом кидаються вбік, чогось злякавшись. Аж ось з’являється величезна зубаста
щука, вона ще не заснула і так налякала рибок.
Літня ніч дуже коротка, і ми, захопившись цікавою розмовою, незчулися, як вона
минула.
П’ятниця , 26 Квітня 2024 
