Якось у бабусиній скриньці мою увагу привернули два разки – червоний і білий. Бабуся
взяла ці разки, приміряла мені і розповіла дуже цікаву історію. Ще на початку минулого
століття в українському селі не було жодної, навіть найбіднішої дівчини, яка б не мала
хоч одного разка коралів, або, як їх ще називані, «доброго намиста». Дівчата отри му
кали цю прикрасу в спадщину від матерів та бабусь. З давніх-давен вірили, що
намисто захищає від зурочення, а також мас лікувальні властивості. Цікаво те, що такі
улюблені і поширені в Україні коралі добували дуже даіеко від нашої землі. Крім
червоних шляхетних коралів, є ще коралі білі, чорні та сині. Ростуть вони в
Середземному морі на глибині від 3 до 300 метрів, а обробляють їх в Італії. У давні часи
коралі потрапляли в Україну через різних купців.
Я дивлюся на два разки коралів і розумію, що цінними для бабусі вони були не тому, що
дорого коштували, а тому, що нагадували їй матір, батька, молодість. Ось чому так
шанобливо ставляться до цих прикрас у нашій сім’ї адже це реліквія, яка і надалі буде
передаватися з покоління в покоління.
Четвер , 25 Квітня 2024 
