Місто, в якому я жив до приїзд)’ в Харків, розкинулось на красивому березі
Каховського водосховища. Колись тут не було ні водосховища, ні самого міста, а
тільки великі зелені луки та степ з невисокими пагорбами. І текла тут велика, могутня
ріка – Дніпро. Коли на Дніпрі побудували водосховище, то затопились при цьому
острови і значна частина луків. На нових берегах Дніпра виросли міста, а на відкритих
від води луках відродилися села. Велика річка стала найулюбленішим місцем для
риболовлі.
Одного разу, в кінці лютого, я з батьком і його товаришем Сергієм зібратись на
риболовлю. Коли ми виходили з дому, погода була сонячна, дув вітер, але цс нас не
здивувало, тому що весна в цих краях настає рано. Підійшовши до замерзлої річки, ми
вирішили не відходити далеко від берега, бо лід уже підтанув і не був дуже міцним. Після
кількох невдалих спроб щось спіймати, ми з батьком вирішили рушати додому, а Сергій
залишився ще порибалити. Коли ми вже були на березі, то почули крики рибалок.
Озирнулись назад і побачили, що кілька рибалок, в тому числі і Сергій, поіихеньку
відпливають від берега на одірваній крижині. Люди, щоб урятуватись, почали плигати у
воду і пливти до берега. Через кілька хвилин Сергій був уже на березі. Батько зняв з
себе кожушок і дав йому зігрітись. Та в цю мить Сергій згадав, що на крижині
залишився його велосипед. Тепер уже роздягнений, він поплив назад за велосипедом.
На щастя, крижина була ще близько від берега. Назад, уже з велосипедом, Сергій
повертався під сміх і жарти товаришів.
Середа , 24 Квітня 2024 
