ob_start_detected
П’ятниця , Грудень 3 2021
Головна » Твори » Твір-розповідь Що уміти – за плечима не носити (варіант ІІ)

Твір-розповідь Що уміти – за плечима не носити (варіант ІІ)

Я дуже люблю допомагати мамі готувати обід. Часто друзі навіть жартують, що я буду
кухаркою, хоч моя мрія стати лікарем. Ллє я знаю, що це дуже добре, коли ти вмієш
усе робити сам.
Якось ми усім класом були в туристичному поході. За день ми дуже втомились.
Хотілося їсти. У нас були хліб, ковбаса, консерви, сир, огірки і картопля. Ллє всі
загомоніли: «От якби чогось гарячого поїсти». Тоді я запропонувала зварити юшку.
Дружно взялися до роботи. Хлопці розклали багаття, дівчата почистили картоплю. Я
робила все, як учила мене мама. Не минуло й години, а в мисках уже паруваїа запашна
юшка. У той вечір вона здалася нам найкращою їжею в світі. Я смакувала її і думала:
«Добре, що мама навчила мене куховарити. От уміння мос і стало в пригоді».