Цього літа ми відпочивали недалеко від Євпаторії. Розташувалися в будиночку, а біля
нас жили «хазяї». Вони весь час стежили, щоб ми чогось їхнього не з’їли. Коли
хазяйський син одного разу побачив, як Ілля підняв під деревом сливу, він голосно
закричав:
Мамо, нашу сливу їдять! – і побіг до своєї матусі.
Хазяйка вибігла з хати, почала проганяти на Іллю. А одного ранку на сніданок мама
приготувала пластівці із згущеним молоком. З’їли трохи і побачили, що хазяйчин син
ходить і дивиться на нас. Ми покликали його, і він із задоволенням поснідав з нами.
Потім мама і тато збирали речі, щоб іти на море, а ми з Іллею вирішили збудувати
будиночок яія мурашок, які повзали по лоріжці. Але тут хазяйський син раптом
закричав:
– Не займайте! Це наші мурашки! Вони на нашій землі живуть!
Стало якось сумно від того, що цей хлопчик такий жаднюга, не розуміє доброго
ставлення до себе. Напевне, йому буде важко спілкуватися з друзями, якщо він не
стане добрішим.
Субота , 20 Квітня 2024 
