Мені чомусь раніше здавалося, що усна народна творчість це минувшина, щось таке,
що давно записане, видрукуване і зберігається на
полицях. Я замислювався над тим, чи розвивається народна творчість нині, у наші дні.
Спочатку мені здавалося, що зараз вона (особливо пісенна) не розвивається, бо мені
невідомі сучасні народні пісні, весь час я чую тільки старі, записані багато років тому. Я
не розумів причин, чому раніше пісні творилися, а сьогодні не відбувається цей процес.
Виходить, що раніше люди були більш творчими, а зараз ні? Але ж так не може бути.
Виникла ще одна думка: а може, пісенна народна творчість набула інших форм, про які
ми не здогадуємося?
І ось що з’ясувалося: ми маємо велику кількість пісень, які люди залюбки співають
нарівні з традиційно народними піснями. Але ці пісні мають авторів, їх створили поети і
композитори. Наприклад, часто можна почути:
Мамо, мамо вічна і кохана,
Ви пробачте, що був неуважний.
Знаю, ви молилися за мене
Дні і ночі, сива моя пене.
І мало хто при цьому згадує, що слова написав М. Луків. І таких пісень, які співають не
одне покоління, багато. І назви вони мають часто не такі, як давали їм автори: «Про
тополю», «Про мамину вишню», «По стежині дівча ішло», «Чорнобривців насіяла мати»,
«Сіло сонце… », «Ой летіли дикі гуси… » І ще можна багато пісень перераховувати.
Тож я дійшов такого висновку, що ці пісні за всіма ознаками є народними: їх співають,
вони передаються усно (якщо й переписуються, то це не означає, що форма
поширення змінила їхню популярність), мають віршовану форму, невеликі за обсягом і
мають деякі варіанти. Єдине зауваження: це пісні літературного походження, що стали
народними. Адже не завжди ті, хто співає ці пісні, напевно знають їхніх авторів.
Ми можемо стверджувати, що пісенний жанр народної творчості живе і сьогодні.
Якийсь період історичного розвитку буде кликати до життя ті чи інші жанри народної
творчості або певні теми. У часи козаччини, наприклад, були популярні маршові пісні,
думи. Коли в нашій країні почалися демократичні процеси, то маршові пісні стали теж
популярними. Виконувалися вони разом з іншими народними піснями і самі ставали (а
може, й були) народними.
А які жанри усної народної творчості живуть сьогодні? Пісні (в основному ліричні, але й
маршові теж), казки, сучасні приказки, прислів’я і невмирущий жанр — анекдоти, який
буде жити століттями. Прислухайтесь, шануйте, поважайте народну творчість
скарбницю нашої мудрості, нашої історії, яку ми передамо наступним поколінням.
Четвер , 25 Квітня 2024 
