Коли виповнилося Тарасові дев’ять років, померла його мати… У дванадцять став він
круглим сиротою. Як жити? Де дітися? Пожаліли люди малого: взяли вівці громадські
пасти. Вигнав Тарас ягнят за село. Ось вони пасуться, тісно до гурту ‘збившись.
Вмостився пастушок на випаленій сонцем траві. Глянув на небо – сіре, непривітне.
Розкрив торбинку, а в ній азбука. Неначе світліше стало навкруги, на душі радісніше.
Відкинуті убік старенький дірявий брилик та торбина. Переписус Тарас літери. Дивишся
на картину І. С. їжакевича й ніби чусш, як б’ється-завмирас від захвату Тарасове серце.
Це ж про оці хвилини, про своє сирітське дитинство напише згодом великий Кобзар
вірш «Мені тринадцятий минало…». 1 саме так назвав свою картину про Шевченкове
дитинство видатний український художник Іван Сидорович їжакевич.
П’ятниця , 19 Квітня 2024 
