Портрет моєї матусі

Мені здасться, що описувати зовнішність моєї матусі я можу нескінченно довго. І все
одно, мабуть, не вистачить слів, щоб повністю розповісти про неї, нічого не
пропустивши.
Найнрекрасніше в ній це її очі. Вони завжди мене гріють любов’ю й турботою, їх сірозелений колір стає або світлішим (коли мама радісна та щаслива), або темнішим (коли
вона стурбована або засмучена).
За маминими великими й виразними очима не відразу помічаєш інші риси обличчя. Але
й вони теж дуже красиві: і усміхнені вуста, і рівний ніс, і тонкі брови. Л її пишне світле
волосся це просто якесь диво! Немає, думаю, другої такої красуні!
Постать матусина струнка, ходить вона граціозно і легко. У мами середній зріст, але
завдяки своїй красивій ході вона здається вищою за інших і найпривабливішою.
Я вже писала про красу маминих очей, з ними можуть посперечатися лише її руки.
Вони такі ласкаві, м’які й охайні! Коли вони доторкуються до мене, то немає
найщасливішої людини, ніж я! А як я люблю дивитися на її довгі
пальці, що однаково швидко пораються Із хатньою рооотокх І з важкими лікарськими
справами (моя мама за фахом лікар).
Матуся дуже поважає спорт, тому має сильні ноги, швидку ходу і ставну фігуру.
Я згодна, що зовнішність людини багато в чому залежить від її душі.
А душа у моєї мачусі прекрасна!