ob_start_detected
П’ятниця , Грудень 3 2021
Головна » Твори » Мій чотириногий друг

Мій чотириногий друг

Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає прямо мені на
зошита. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось хоче сказати. Я вже
знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на кухню, щоб нагодувати мою
маленьку чотириногу подругу. Не встигаю озирнутися -вона вже сидить біля своєї
миски і дзвінко муркотить.
її звуть Орися, і цс ім’я було придумане мною ще задовго до появи маленького
кошеняти у нашій сім’ї. Я дуже хотіла кішечку, з багатьох варіантів вибрала вже для неї
найкраще ім’я, а батьки ніяк не погоджу вались її купити. Та одного разу в кущах я
побачила, як ворушиться якась сіренька «рукавичка». Придивилася – – і побачила
свою Орисю.
Зараз дивовижним чином ця замурзана «рукавичка» перетворилась на Граціозну
сріблясто-темну кішку з великими і мудрими зеленими очима, чорними вусами і ніжнорожевими подушечками на лапках.
Дивно, але жодного разу вона нікого не вдряпнула, хоча дуже любить гратися і плигати
на ноги, коли входиш у кімнату. Навпаки, якщо хтось захворів, Орися лягає поруч або
(якщо буде дозволено) на нього і починає «лікувати» своїми піснями.
Л ще вона не дозволяє, щоб у квартирі з’явився «чужак»: буде полювати на муху або
павука, доки не зловить чи не вижене. Незважаючи на таку собі нелюбов до «чужих»,
Орися завжди рада гостям. Хто б не прийшов до нашого дому, вона всіх зустрічає своїм
неповторним муркотінням, починає кружляти навколо ніг гостя, а потім довірливо
лягає йому на коліна.
Ось така є у мене подруга – красуня, яку я дуже люблю і яка відповідає мені такою ж
ніжною та вірною любов’ю.