ob_start_detected
Середа , Грудень 1 2021
Головна » Твори » Гарно в рідній стороні!

Гарно в рідній стороні!

Чи бачили ви коли-небудь, як під яскравим, сяючим, променистим блакитним небом
золотом віддзеркалює земля? Це пшеничні поля мосї рідної, батьківської сторони. Чи
ви чули, як бринить прозоре, кришталево чисте повітря веселою й радісною піснею
шашки, як вдоволено гуде джміль, як шелестить, шурхотить листя під дотиком вітсрця?
Цс • голос мосї землі. Чи торкалися ваших вій лагідні сонячні промені, ваших скронь гілочки беріз, ваших рук трепетні й тендітні польові квіти? Це ніжність мосї
Батьківщини.
Стискає серце і перехоплює подих від такої краси, від того, шо ти – її часточка, бо
живеш на цій землі. І вона – • твоя єдина, твоя рідна, своя!.. Хіба можна нею не
пишатися, бути байдужим до її краси й мальовничості? Я люблю рідну землю у будьяку пору року, бо вона завжди чарівна.
Весною, коли природа струшує з себе сон, урочисто і натхненно готується вона
вибухнути новим життям, а потім ніжно та трепетно випускає під захист і турботу
сонечка перше листя і квіти. З чужих і далеких країв повертаються додому птахи й
наповнюють небо піснями любові та захоплення.
Літо дарує мені щоденне свято краси: і молодий, юний кущ акації, що вперше вкрився
жовтими квіточками, і немовля-пташеня, яке висунулося безстрашно і відважно з
гнізда, і квітуча галявина, вкрита багатобарвними, різнокольоровими квіточками.
Восени рідна земля неначе полум’яніє в червоно-жовтому вбранні. Складається
враження, що вона востаннє хоче порадувати, потішити тебе перед своїм зимовим
сном.
Та і взимку вона казкова! Чорні дерева стоять величними й могутніми велетнями на
білій, чистій ковдрі. Вони сплять, набираючись сили для нового життя…
Мила моя земле! Рідна сторона! Може, для когось і є чудовіші й красивіші краї, але ти
для мене – найкраща, наймиліша, неповторна!